Статті / Епос

Пісенна епіка ЕПОС — одне із найцінніших надбань світової культури. Спочатку було слово. Воно визначило сенс епічної оповіді як такої, що результує певний етап мислення. В добу квантитативності епіка була співаною. Найдавніша пам'ятка індоаріїв “Рігведа” становить 1028 гімнів божеству Індрі, складених в середині ІІ тисячоліття до н.е. У грецькій мові слово ЕПОС означає і слово, й пісню. Акт співного проголошення […]

Кобзарсько-лірницька традиція Структурний поділ традиційної музичної культури українців на пісенну, інструментально-танцювальну та епічну (кобзарсько-лірницьку) засвідчив з одного боку її комплексність і жанрово-функційну розмаїтість, а з другого — фактурну й виконавську розвиненість, орґанічну закоріненість в ментальності свого народу. З цього погляду, думка про те, що епічна традиція є ознакою висококультурної й високоорганізованої нації (традиції французьких та анґлійських менестрелів, німецьких мінезінґерів, […]

Українська епічна традиція Епічна традиція, без сумніву, є одним із найбільш знакових феноменів національної словесності і культури. Успадковані зі скарбниці духовних надбань Київської Русі билини київського циклу розповідають про славних і непереможних героїв-богатирів. Думи та історичні пісні, створені у часи козаччини, сповнені неприхованої гордості за тогочасних воїнів — безстрашних і непримиренних до ворога, але не позбавлених рис духовності та […]

Кобзарська та лірницька традиції Полісся, в основному по лівому березі Дніпра, є тереном пізнішого освоєння козацького епосу, який переходить у північні райони України разом із пересуненням ліній воєнних дій проти татар і турків в часи Хмельниччини — національно-визвольних війн та формування української держави — Гетьманщини з причорноморських та приазовських степів у подільські й волинські землі. На новому терені епічне виконавство дум […]

Лірницька практика в Українських Карпатах і на Передкарпатті Традиція мандрівних співців-виконавців народного епосу та духовних пісень у супроводі колісної ліри в Европі (1-3) та в Україні (4-9) в супрязі зі співзвучними собі бандурницько-кобзарською та стихівничою (10) практиками становить особливий (високохудожній і, водночас, високодуховний) феномен, котрий, однак, і досі ще недоста тньо вивчений і навіть усвідомлений суспільством. Міжнародна, національна, реґіональна й вузькольокальна диференційованість цієї воістину […]

Супровідний інструментарій Cупровідний інструментарій, використовуваний в українській епічній традиції, становить окрему ґрупу, яка за усіма соціально-функційними та специфічно етноорґанологічними параметрами помітно вирізняється серед решти українських народних музичних інструментів. Це смичкові (гудок, народна скрипка, ліра) та щипкові (гуслі, старосвітська бандура, кобза, а частково і торбан) хордофони. З них безпосередній стосунок до власне епічної традиції мають лише гуслі, бандура, […]

Українські епічні прозові наративи Прозові сюжетні оповіді про події з життя героїв чи пересічних людей в усній та писемній творчості об'єднані у групу жанрів, що визначаються як епічні. Що ж відрізняє епічні оповіді від, скажімо, творів ліричних чи драматичних? Зазвичай їм властива оповідальність, досить розвинений сюжет, рушієм якого є вчинки та дії героїв (персонажів). Оповідач такого твору певною мірою “відсторонений” від […]