Українська епічна традиція

епос

Епічна традиція, без сумніву, є одним із найбільш знакових феноменів національної словесності і культури. Успадковані зі скарбниці духовних надбань Київської Русі билини київського циклу розповідають про славних і непереможних героїв-богатирів. Думи та історичні пісні, створені у часи козаччини, сповнені неприхованої гордості за тогочасних воїнів — безстрашних і непримиренних до ворога, але не позбавлених рис духовності та християнської моралі. Зразки пісенної епіки ХХ століття – це передусім співанки і пісні про самовідданих захисників своєї землі — січових стрільців та про бійців Української Повстанської Армії. Обширна царина епічних прозових творів (легенд, переказів, казок) репрезентує іншу, відмінну від музичної епіки, частину української епічної традиції. Усі ці жанри складають величне національно-культурне надбання, образи і характери якого, є прикладом для нашого сучасника. Надприродні можливості епічних персонажів, їхні надзвичайної духовної сили вчинки вивищують героїв епіки над світом звичайних явищ. Епічна розповідь, де міфологізовано кожен образ і де кожне слово має неабияку вагу і значення, полонить слухача, поступово втягуючи його у свій художній світ. Тож, увійдімо у храм мужності і героїзму, у якій закарбована духовна сила нашого народу!