Художня обробка шкіри

P3262007.resized

Завдяки добре розвиненій художній обробці шкіри українці Карпат могли хизуватися майстерно виготовленими й оздобленими хутряними безрукавками і кожухами, а також ременями, шкіряними торбинами, іншими виробами, що доповнювали одяг. Художньо-технічні прийоми оздоблення шкіряних виробів диктувалися передусім способом вичинки шкір (з хутром чи без нього). Хист майстрів найяскравіше виявився в оздобленні святкових кожухів і кептарів. На Гуцульщині майже в кожному селі був для цього свій кушнір. Найважливішими осередками в кінці XIX — на початку XX ст. виявилися Косів, Кути, Пістинь, Делятин, Нижній та Верхній Березів, Микуличин, Ворохта, на Бойківщині – Сколе, Славськ, Підгородці, Старий Самбір, Хирів. Виготовлені у цих центрах вироби мали свої виразні художні ознаки, їх строго дотримувалися майстри — це сприяло збереженню традиції. За характером оздоблення кожушка, як за вишивкою чи за тканням, безпомильно пізнавали походження людини в чужій місцевості. Для оздоблення хутряних безрукавок (кептарів, бунд, друшляків) горяни використовували різні способи й матеріали: аплікація сап’яном або сукном, нашивання шнурків, вовняних ґудзичків, китиць („дармовисів”, „поводів”), вишивання вовняними або шовковими нитками, гарусом. На Гуцульщині оздоблення доповнювали металевими капслями.

Поєднуючи для оздоблення різні способи і матеріали, майстри віддавали перевагу одному-двом основним. Цю трудомістку і делікатну роботу в Карпатах, як і скрізь в Україні, виконували чоловіки, жінки допомагали лише зрідка. Особливо вишуканими виглядали оздоблені аплікаціями кольоровим сап’яном безрукавні кожушки, можливо, тому їх називали в народі „писані”, „тальовані”, „ціфровані”. Переважали узори, компоновані з ламаних ліній трикутників, безлічі елементів, які в давнину були певними символами, оберегами („гаки”, „богородиці”, „раки”, „кучері”).

Бойківські кушнірі користувалися аналогічними засобами оздоблення, але виробили свою систему декорування з домінуванням рослинного орнаменту.

Лемківські кожушки запам’ятовувалися завдяки вишивці вовняними нитками, дрібним рослинним орнаментом. Вироби з шкіри без хутра – „череси”, „тобівки”, „ташки” — мали свої особливості декорування. В давнину їх оздоблювали тисненням і здебільшого це була сфера майстрів художньої обробки металу. Вони виготовляли металеві штампи („колоски”, „фасольки”, „цітки”) і заодно прикрашали шкіряні вироби. У XIX ст. до геометричних узорів додалися сюжетні сцени – полювання, пейзажі з оленями тощо.

Тиснення на шкірі нерідко поєднувалось із металевими прикрасами, які в кінці XIX ст. стали основними. На малих плоских торбинах-ташках шкіра слугувала фурнітурою, яку мосяжники покривали суцільною металевою пластинкою, розкішно оздобленою карбуванням, різьбленням. Художні вироби зі шкіри роботи карпатських майстрів вражають досконалим поєднанням різних за фактурою і світлотінями матеріалів (шкіри, металу, хутра), композиційним та орнаментальним багатством.

Ганна Горинь,
кандидат історичних наук