Художня обробка рогу

P3262026.resized

У народному мистецтві горян розвивалися окремі напрямки, які були призабуті в інших регіонах України. Передусім це художня обробка рогу. Використання цього природного матеріалу, а згодом його художня обробка мають давні традиції на національних теренах. Археологічні матеріали представляють численні знаряддя праці з кістки і рогу. Так унікальною є виявлена львівськими археологами знахідка з передмістя Львова: сліди орнаменту на розі північного оленя трактують як солярний знак. Цій пам’ятці, ймовірно, понад 11 тис. років, що свідчить про древність мистецтва обробки рогу на території сучасного Прикарпаття. Вагомим джерелом для вивчення історії художньої обробки рогу в Україні є іконографічний матеріал княжих часів, коли ріг служив святковим і ритуальним посудом, а також духовим музичним інструментом. Ці речі мали металеву орнаментовану оправу і були не тільки вжитковими.

Фізичні якості рогу і його переваги (не тільки міцність і довговічність, але й колір, фактура) високо поціновували народні майстри, використовуючи ріг для своєї творчості.

У Карпатах, як повсюдно в Україні, мисливці послуговувалися рогом для зберігання пороху, гончарі – для орнаментації посуду, крім того – для виготовлення ручок для ножів і вилок, гребінців, сільничок, ґудзиків, музичних інструментів. Оброблені певним чином роги оленя уживалися для оздоблення інтер’єрів. Найбільшого застосування набув ріг на Гуцульщині. Тут використовували роги оленів, рідше – корів і волів.

Мистецтво обробки рогу найвиразніше простежуємо на порохівницях. Їх виготовляли також із дерева та металу, але, на смак гуцулів, найкращими, найбільш практичними були порохівниці з оленячого рогу. У них ніколи не сирів порох, до того ж сам матеріал надзвичайно придатний для оздоблення, яке так любили гуцули. Порохівниці мали доволі однотипне за композицією оздоблення, зумовлене формою і розміром рогу. Основнимим способами декорації були гравірування та плоска різьба, поєднувані з металевими накладками. Поверхню виробу вкривали „ружками”, „кривульками”, „медівничками”.

Носили порохівницю на широкому, оздобленому металом ремені з фігурно різьбленими пряжками. Поєднання різних за фактурою, кольором орнаментованих матеріалів у одному виробі робили його на тлі одягу винятково декоративним і гарним. З кінця ХІХ ст. різьбярі використовували ріг як матеріал для інкрустації дерев’яних виробів.

Ганна Горинь,
кандидат історичних наук